Це сталося під час свідомої розвідки у ймовірному для розташування давнього поселення місці, але в певному розумінні випадково.
Випадковість полягала в тому, що (на думку пошуковців) невідомий природній фактор спричинив зсув горизонту землі з артефактами на досить далеку відстань від вірогідного розташування стоянки. Можливо сюди наповз і зупинився язик Дніпровського заледеніння, забравши під себе стоянку, а в часи потепління пішов зсув, який створив напливи, змістивши грунт. Як би не було, вже сучасна людська “діяльність” зрушила шар землі і витиснула назовні древні каміння .
При таких обставинах остаточне датування знахідок можливе лише за умов тривалого археологічного дослідження терену. Але в певних межах можна покладатись на “встановлення техніко-типологічних реперів, за якими можна було б визначати культурно - хронологічне місце пам’яток, які не мають чіткої геологічної прив’язки” - як пише у своїй статті відомий дослідник палеоліту Кухарчук Ю.В.
А тепер тримайтеся за крісло!!!
За відомими ознаками наші знахідки можуть бути з часів пізнього ашеля, а це за новітніми хронологічними рамками дає більше ніж 150 тисяч років до нашої ери.
Автор популярної серед українських палеолітознавців класифікації кам’яних виробів В.М. Гладилін визначав : “...в ашелі типологічний склад знарядь характеризується поєднанням — у різних пропорціях і варіаціях — макрознарядь (проторубил, рубил, колунів, сікачів, чоперів) із серіями знарядь на відщепах стійких типологічних форм (прості скребла й ножі, зубчасті, виїмчасті вироби)...”
Саме такий набір присутній серед дрогобицьких знахідок. Наприклад, вражаючий дворучний пегматитовий “чопер” з полірованими від “трудів” поверхнями (фото 1), ложкоподібне рубило (фото 2), рубило-ніж (фото 3). Ціла низка подібних за формою ударників з м’якого та твердого камня, колунів, кліверів а також класичних рубил і біфасів (фото 4).
В цілому вже зараз проглядаються закономірності і характерні риси комплексу.
Насамперед, переважають знаряддя для обробки а не кінцеві вироби. Ми натрапили скоріше на сліди майстерні.
Стиль інвентаря можна назвати “пташиним”, нагадує контури Африки і Південної Америки. Площадки та заглиблення, створені для тримання інструмента пальцями (великим, вказівним та середнім) забезпечують відчутну зручність, а відповідно точність при маніпуляціях. Рука з затиснутим знаряддям теж нагадує пташину голову з дзьобом. В якості робочої частини виступає часто грубо ретушована комбінація точкової ударної кінцівки з лінійно-дуговим лезом.
Вироби з відщепів характеризує невелика кількість та лаконічність ретуші (ашель). Серед них різачки, проколки, скребла а також наконечники (фото 5).
Окремо треба виділити загадкові “ударники” з незрозумілими барельєфами. Можливо це прояв первинного символізму (фото 6,7)? У другому з них ми побачили витягнуте обличчя з пташиними рисами.
Дослідження продовжуються.
Історична секція “ДКТ “Бескид”
beskyd@drogobych.com
Reviewed by новини
on
листопада 22, 2021
Rating:
Немає коментарів: