В обласній алергологічній лікарні на Закарпатті нарікають на недостатнє фінансування

 

Солотвинська обласна алергологічна лікарня працює з 1968-го року. З того часу і до сьогодні спеціалізується на лікуванні хронічних захворювань легень – обструктивних бронхітів та бронхіальної астми. Все почалося зі створення на базі солерудника підземного відділення медзакладу, де завдяки мікроклімату соляних шахт пацієнти отримували високоефективне лікування легеневих недуг. З особливим успіхом лікували дітей, яким для повного одужання вистачало одного курсу. В Україні, окрім Солотвина, подібні методи використовували лише у місті Соледар на Донеччині. Так було до 2011 року, коли місцеві солекопальні затопило.

Зараз лікарня працює у статусі комунального некомерційного підприємства та перебуває у власності Закарпатської обласної ради. Директор лікарні Леон Данко́ каже: медична реформа позначилася на роботі закладу негативно. Оскільки серед пакетів медичної допомоги, розроблених Національною службою здоров’я України для фінансування закладів, для обласної алергологічної лікарні спеціального пульмонологічного пакету не було передбачено.

Очільник оздоровниці каже: ніколи не стояли осторонь, коли була потрібна допомога. У 2020-му році, на початку пандемії Ковіду, лікарня працювала як заклад обсервації та ізоляції. На піку пандемії у квітні обласна алергологічна, єдина лікарня в області, крім ковідних, брала на себе терапію кисневозалежних хворих. Поставили на ноги понад 300 таких пацієнтів з усього Закарпаття. Програму реабілітації постковідних хворих запроваджують спільно з науково-практичним об’єднанням «Реабілітація».

Медики кажуть: якщо з часом лікування наслідків ковіду втратить актуальність, то алергії, бронхіальна астма та легеневі захворювання нікуди не зникнуть. Втім, яка доля чекає на лікарню далі – медики не знають. Адже коштів НСЗУ, отриманих за терапевтичним пакетом, не достатньо для існування та ефективного розвитку закладу.

У медзакладі зазначають: надають людям якісні медичні послуги. Але для розвитку необхідно осучаснювати матеріально-технічну базу та, головним чином, отримати належне фінансування. З цією метою у закладі ведуть діалог з Міністерством охорони здоров’я та Нацслужбою здоров’я.