У справі нападу на журналістську групу в Ужгороді суд замість справедливості встановив "давність"

 

«Близько 10 год. вечора, журналісти ТРК Мукачево «М-Студіо», виконували редакційне завдання пов’язане із подіями біля магазину «Корзо» в Ужгороді.  Згодом до них підійшов чоловік, який вдарив по камері оператора, що здійснював відеозапис та, відтак, пошкодив її», – інформувала про події вечора 7 вересня 2015 року прокуратура Закарпатської області.

Медійники впізнали у нападнику місцевого підприємця, депутата міськради 2006-2010 років Павла Маєрчика: «Павло Маєрчик спочатку майже ніяк не реагував на оператора та журналіста. Однак близько 22.00, помітивши, що оператор знову знімає його на відео, екс-депутат міськради проходячи повз нього, рукою вдарив по телекамері. Внаслідок чого просто виламав накамерне світло. В результаті удару пристрій повністю зіпсований. Після чого Павло Маєрчик одразу ж покинув місце події. Однак момент нападу чітко зафіксований на відео».

Наступного дня – 8 вересня – слідчий відділ Ужгородського міськвідділу поліції розпочав досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 171 Кримінального кодексу України (перешкоджання законній професійній діяльності журналістів). І, мусимо відзначити, досудове розслідування правоохоронці провели доволі оперативно – станом на листопад 2015 року громадянину Маєрчику було оголошено підозру.

02 листопада 2015 року суд обрав запобіжний захід для обвинуваченого у вигляді застави у 24 тисячі гривень. На цьому, констатуємо, оперативність розгляду справи в Ужгородському міськрайонному суді загальмувала і помітно.

У січні нового, 2016-го року слідчий суддя відмовив захисникам обвинуваченого у перешкоджанні журналістам у задоволенні клопотання щодо надання тимчасового доступу до документів, що підтверджують трудові відносини журналіста, оператора з ТРК “М-студіо” та відповідних документів на відеотехніку, які знаходяться у володінні телеканалу. Також суддя відмовив у задоволенні клопотання щодо надання доступу до відзнятого оператором “М-студіо” відеоматеріалу.

У квітні 2016 року справа вже могла розглядатися по суті, але, як виявилося, ця справа потрапила до судді, чиї сини… були адвокатами обвинуваченого. 13 квітня 2016 року судді Олексію Лемішу потерпіла сторона заявила про відвід.

20 квітня 2016 року справа опинилася у судді Алли Сарай, яка призначила підготовче засідання на травень. У листопаді 2016 року суддя Алла Сарай призначила судове засідання по суті на грудень.

Але уже принаймні із 2018 року справу почав розглядати новий суддя – Олег Придачук. І він її розглядав, щонайменше, три роки – 2018-2021. До слова, у Єдиному реєстрі судових рішень станом на 25 травня 2021 року було доступно для загального ознайомлення тільки дві ухвали цього судді щодо цієї судової справи. Остання – від 9 лютого 2021 року, якою, власне, обвинуваченого було звільнено від кримінальної відповідальності – у зв`язку з закінченням строків давності. Підстава – стаття 49 Кримінального кодексу України, яка передбачає певні строки давності з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком суду законної сили. З моменту інциденту в Ужгороді між журналістами та обвинуваченим і до дня остаточного рішення суду, нагадаємо, пройшло повних 5 років. «Обвинуваченому роз`яснено наслідки звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, зокрема, що таке звільнення не є реабілітуючими підставами», – йдеться, серед іншого, в ухвалі суду, яка набула законної сили.

Дана історія, на жаль, демонструє, що українській Феміді інколи не вистачає термінів, щоб з’ясувати: був чи не був злочин, винна чи ні людина. 5 років – це термін роботи президента, парламентаря, мера, місцевого депутата; це – період здобуття студентом вищої освіти. Але це, як бачимо, може виявитися малим терміном для суду, щоб розібратися у ситуації ймовірного кримінального правопорушення та розставити усі точки над «І».

Ярослав Гулан, регіональний представник Інституту масової інформації в Закарпатській області